?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

У Львівському театрі ім. Лесі Українки триває конфлікт. Одна зі сторін вважає, що він виник через небажання другої до суттєвих змін, тоді як перша сторона намагалася зламати стару неефективну систему, що нищить, вбиває саме мистецтво театру. От такий погляд.

Є ще один важливий аспект проблеми, на мою думку, головний: ЯК ламати. Адже слова "злам системи" - це лише формула, процес зовсім не обов'язково мусить виглядати як злам, руйнування. Більше скажу: найчастіше процес зламу (не реформування, а саме зламу) є не процесом руйнування старого, а процесом будування нового, яке просто-напросто витісняє старе. Перш за все, звісно, з наших мізків, а з тим - і з життя, з практики.

Наскільки я зрозуміла з публікацій про цей конфлікт, режисер-директор став саме руйнувати, з галасом, скандалами, епатажами і таке інше. Шуму було шалено багато, а за тим шумом, здається, були не так вже потужні творчі здобутки і перспективи.

Таке враження справила інформація про те, що відбувалось в цьому театрі на протязі останього року. Саме усього року, тобто і тоді, коли все було добре. Тобто не тільки з репортажів про конфлікт, а й з тих суперпозитивних відгуків про нові вистави театру, що їх поставив режисер-директор (не називаю видання та імена авторів - люди театру знають, про що я кажу).

Не відчувалося по тих схвальних відгуках потужного творчого потенціалу вистав. Може, автори відгуків не змогли цього потенціалу передати у своїх статтях, а може його і насправді не було.

А згадала я це зараз ось чому. Зі спостереження за різними театральними колективами я помітила таку тенденцію: коли в театрі творчий процес має потужний потенціал, це захоплює трупу, цементує її. А от коли виникають проблеми з творчістю, тоді починаються чвари, інтриги. Причому у якості димової завіси - щоб прикрити творчі проблеми - частіше за все використовується саме скандал.

Та й взагалі, епатаж, експериментаторство часто викликані не творчим імпульсом, а саме намаганням заповнити творчі пустоти. Принаймні людям театру це дуже добре відомо. У такій компенсаторній функції епатаж використовували навіть і дуже талантовиті режисери, як той же Любимов...

Я до того, що, може, фактору творчого потенціалу теж бракувало останнього року у Львівському театрі імені Лесі Українки, тому воно і вибухнуло? Все ж таки театр - творча інституція...

Profile

ukr_teatr
Людмила Томенчук

Tags

Powered by LiveJournal.com